Проект закона “Про охрану прав на коммерческую тайну”.

ЗАКОН УКРАЇНИ
Про охорону прав на комерційну таємницю

Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв‘язку з набуттям, здійсненням та захистом прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю.
Розділ І
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.  Визначення термінів 

1. Терміни, що вживаються в цьому Законі, мають таке значення:

власник комерційної таємниці – особа, якій належать майнові права на комерційну таємницю, зміст яких визначено Цивільним кодексом України та статтею 4 цього Закону;

допуск до комерційної таємниці – дозвіл власника комерційної таємниці на ознайомлення визначених ним осіб з інформацією, що становить комерційну таємницю, або дозвіл, отриманий на іншій законній підставі;

зворотний інжинірінг - дослідження відомого продукту з метою  визначення методу, за допомогою якого  було створено цей продукт  та/або його складові;

комерційна таємниця – інформація технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру,  ознаки якої  визначені у Цивільному кодексі України та статті 8  цього Закону;

контрагент – сторона цивільно-правового договору, якій передані права на комерційну таємницю;

неправомірне використання комерційної таємниці - термін, що застосовується у значенні статті 19 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;

неправомірне збирання комерційної таємниці – термін, що застосовується у значенні статті 16 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;

ноу–хау -  непатентована практична інформація, що становить комерційну таємницю, отримана завдяки досвіду та випробуванням, та є:

1) секретною, тобто не загальновідомою чи легкодоступною;

2) істотною, тобто важливою та корисною для виробництва контрактної (виробленої із застосуванням ліцензованої технології) продукції, та

3) визначеною, тобто описаною в достатньому обсязі для того, щоб було  можливо перевірити її на відповідність критеріям секретності та істотності.

особа – фізична або юридична особа;

помилкове розголошення комерційної таємниці – ненавмисне, випадкове розголошення комерційної таємниці, що сталося внаслідок помилки, у тому числі внаслідок збою в роботі технічних засобів;

режим комерційної таємниці – встановлений згідно з вимогами цього Закону комплекс правових, організаційних, технічних та інших заходів, за допомогою яких власник комерційної таємниці та інші особи, які правомірно отримали допуск до комерційної таємниці, забезпечують її захист та обмежують її обіг;

роботодавець – особа, де або у якої працює за трудовим договором (контрактом) працівник, який створив комерційну таємницю;

розголошення комерційної таємниці – термін, що застосовується у значенні статті 17 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»;

схилення до розголошення комерційної таємниці - термін, що застосовується у значенні статті 18 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».

Стаття 2. Законодавство України про охорону прав на комерційну таємницю

1. Законодавство України про охорону прав на комерційну таємницю базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», цього Закону, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини, які виникають у зв‘язку з набуттям, здійсненням та захистом прав на комерційну таємницю, а також відповідних чинних міжнародних договорів, згода на обов‘язковість яких надана Верховною Радою України.

2. Якщо чинним міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про охорону прав на комерційну таємницю, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Рівність у правах та обов’язках. 

1. Особи України, іноземні особи, а також особи без громадянства рівні у своїх правах та обов’язках, визначених цим Законом. 

Розділ ІІ

ПРАВА НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ

Стаття 4. Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційну таємницю є:

1) право на використання комерційної таємниці;

2) виключне право дозволяти використання комерційної таємниці;

3) виключне право перешкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці;

4) інші права, встановлені цим Законом.

Стаття 5. Суб‘єкти права на комерційну таємницю

1. Суб‘єктами права на комерційну таємницю є особи, які правомірно визначили інформацію комерційною таємницею або набули прав на неї  у встановленому цим Законом порядку.

2. Право на комерційну таємницю може належати одночасно кільком особам, які незалежно і добросовісно  створили інформацію, що становить  комерційну таємницю.
Такі особи мають право використовувати створену ними комерційну таємницю без будь-яких обмежень та встановлювати щодо неї режим комерційної таємниці.

Стаття 6. Підстави набуття  прав на комерційну таємницю

Право на комерційну таємницю набувається на підставі:
визначення інформації комерційною таємницею;
передання прав на комерційну таємницю відповідно до цього Закону;
переходу прав на комерційну таємницю на інших підставах, встановлених цим Законом.

Стаття 7. Строк чинності прав на комерційну таємницю

Строк чинності прав на комерційну таємницю обмежується строком існування сукупності ознак комерційної таємниці, встановлених  статтею 8  цього Закону.

РОЗДІЛ ІІІ

ВИЗНАННЯ ІНФОРМАЦІЇ КОМЕРЦІЙНОЮ ТАЄМНИЦЕЮ
Стаття 8. Ознаки комерційної таємниці

До комерційної таємниці відноситься інформація, яка:
в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є секретною, тобто  не є відомою, або не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить;
має реальну або потенційну комерційну цінність через те, що вона є секретною;
є предметом правових, організаційних, технічних та інших засобів захисту інформації, зокрема адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка на законних підставах контролює цю інформацію.

Стаття 9. Інформація, що не становлять комерційної таємниці
1. Не  становлять, зокрема, комерційної таємниці:
1) установчі документи;
2) документи, що засвідчують право на здійснення підприємницької чи господарської діяльності  та її окремих видів;
3) документи реєстраційно-дозвільного характеру, у тому числі ті, що видаються центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;
4) інформація за всіма встановленими формами державної звітності;
5) дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов‘язкових платежів, та документи, що підтверджують їх сплату;
6) документи про платоспроможність;
7) інформація про чисельність та склад працівників, про систему оплати і умови праці, у тому числі про охорону праці, про показники виробничого травматизму та професійної захворюваності, та про наявність вільних робочих місць;
інформація про організаційну структуру суб’єкта господарювання та перелік її посадових осіб;
9) інформація про наявність дочірніх підприємств, філій та представництв суб’єкта господарювання і права та повноваження, якими вони наділені;
10) інформація, пов’язана із дотриманням екологічного, санітарно-епідеміологічного, протипожежного та антимонопольного законодавства, законодавства, із забезпеченням безпечних умов праці, реалізацією продукції, що може завдати чи завдає шкоди здоров’ю людей та тварин, інші порушення законодавства України, а також розмір заподіяної при цьому шкоди;
11) інформація про заборгованість роботодавців по виплатам заробітної плати та іншим виплатам соціального характеру;
12) інформація про умови участі у конкурсах чи тендерах, які проводяться власником прав на комерційну таємницю;
13) відомості про участь посадових осіб в інших підприємствах, установах та організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;
14) інформація про подані проти особи, що є власником прав на комерційну таємницю,  позовних заяв до суду та порушених за ними справ;
14) інформація, обов’язковість розкриття якої або неприпустимість обмеження доступу до якої встановлена іншими законами України.

2. Власник комерційної таємниці, зобов‘язаний надавати перелічені у частині 1  статті 9 цього Закону інфомацію за вимогою органів державної виконавчої влади, контролюючих і правоохоронних органів, інших юридичних осіб, які  відповідно до чинного законодавства мають право на отримання такої інформації. 

Розділ IV
РЕЖИМ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

Стаття 10. Допуск до комерційної таємниці 

1. Перелік осіб, які мають допуск до комерційної таємниці, визначає її власник, а також контрагент, якщо таке право надано йому власником за договором. 
Перелік осіб, які мають допуск до комерційної таємниці, та порядок такого допуску встановлюється  відповідними інструкціями, розпорядженнями, наказами, іншими  нормативними актами власника комерційної таємниці або контрагента, а також  цивільно-правовими та трудовими договорами, що укладаються з працівниками.

2. Право на  допуск до комерційної таємниці мають  органи державної влади та інші органи в межах своєї компетенції згідно зі статтею 20  цього Закону.

3. Припинення дії допуску до комерційної таємниці не звільняє особу від взятих нею  зобов‘язань  щодо збереження секретності комерційної таємниці.  

Стаття 11. Заходи, що застосовуються власником комерційної таємниці для забезпечення  збереження її секретності

1.Заходи, що  застосовуються власником комерційної таємниці  для забезпечення збереження її секретності,  зокрема, мають включати:
1) визначення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю;
2) умови допуску до комерційної таємниці шляхом встановлення порядку оформлення, використання, обігу, обліку, збереження документів та інших матеріальних носіїв комерційної таємниці та контролю за дотриманням цього порядку;
3) встановлення переліку осіб, які мають  допуск до комерційної таємниці;
4) нанесення на матеріальні носії (документи), що містять комерційну таємницю, грифу „Комерційна таємниця”;
5) внесення відповідних положень щодо збереження секретності комерційної таємниці у трудові та цивільно-правові договори, що укладаються з працівниками.

    
2. Відповідно до існуючих обставин власник комерційної таємниці може також вживати інших заходів для збереження секретності комерційної таємниці:
1) призначати відповідальних осіб, створювати спеціальні режимно-секретні підрозділи, функції та повноваження яких встановлюються у відповідних інструкціях, положеннях, наказах;
2) застосовувати засоби технічного захисту інформації;
3) здійснювати інші дії,  що не суперечать законодавству.

3. Заходи щодо збереження секретності комерційної таємниці визнаються адекватними існуючим обставинам, якщо вони дозволяють:
1) виключити можливість доступу до комерційної таємниці будь-яких осіб без згоди її власника;
2) забезпечити можливість використання комерційної таємниці працівниками без порушення встановленого режиму.

Стаття 12. Встановлення та дотримання режиму комерційної таємниці
 
1. Режим комерційної таємниці встановлюється з метою збереження секретності комерційної таємниці та запобігання її неправомірному збиранню, розголошенню та використанню.        
2. Режим комерційної таємниці вважається встановленим після вжиття власником комерційної таємниці  заходів щодо забезпечення збереження  її секретності, зазначених у частині 1 статті 11 цього Закону.
3. Режим комерційної таємниці не може бути встановлений у цілях, що суперечать  основам конституційного ладу, забезпеченню безпеки держави, моралі, здоров’ю, правам та законним інтересам інших осіб.
4. Обов’язок встановлення та дотримання режиму комерційної таємниці може бути покладено її власником на контрагента.  
5. Якщо особа отримала комерційну таємницю, права на яку належать іншій особі, внаслідок помилкового розголошення, вона  має вжити всіх можливих заходів для припинення  її подальшого розголошення негайно після того, як їй стало відомо, що отримана нею комерційна таємниця належить іншій особі.      

Стаття 13. Скасування або зміна режиму комерційної таємниці
1. Власник комерційної таємниці має право в будь-який час змінити або  скасувати режим комерційної таємниці.
2. Зміна режиму комерційної таємниці означає зміну заходів, що вживаються для збереження її секретності.
3. Скасування режиму комерційної таємниці тягне за собою припинення чинності прав інтелектуальної власності на комерційну таємницю.
4. При намірах змінити чи скасувати режим комерційної таємниці її власник має враховувати свої обов’язки перед контрагентами та працівниками, передбачені у  договорах, а  також  попередити їх про такі наміри.

РОЗДІЛ V
ПРАВОВА ОХОРОНА КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ У ЗВ’ЯЗКУ З ВИКОНАННЯМ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ ТА ПІСЛЯ ПРИПИНЕННЯ ЙОГО ДІЇ

Стаття 14. Правова охорона  комерційної таємниці при здійсненні трудових відносин
 
1. З метою збереження секретності комерційної таємниці її власник (контрагент) зобов’язаний:
1) ознайомити під розписку працівника, допуск якого до комерційної таємниці необхідний для виконання ним своїх трудових обов’язків, з переліком інформації, що складає комерційну таємницю;
2) ознайомити під розписку працівника з установленим режимом комерційної таємниці та з нормами законодавства щодо відповідальності за його порушення;
3) створити працівникові необхідні умови для дотримання ним встановленого  режиму комерційної таємниці. 

2. З метою збереження секретності комерційної таємниці працівник зобов’язаний:
1) дотримуватися  встановленого   режиму комерційної таємниці;
2) не використовувати її в особистих цілях.      

3. Допуск працівника до комерційної таємниці, якщо він не передбачений його трудовими обов’язками,  здійснюється лише за його згодою.       
4. Обов’язки власника комерційної таємниці (контрагента) та працівника щодо забезпечення збереження секретності комерційної таємниці мають бути передбачені у трудовому договорі або у відповідних наказах, інструкціях, інших розпорядчих документах.
5. У трудовому договорі може бути передбачений обов’язок працівника повідомляти власника комерційної таємниці (контрагента) або відповідну посадову особу про спроби схилення працівника до розголошення комерційної таємниці.  
6. При випадковому розголошенні комерційної таємниці працівник зобов’язаний негайно повідомити про це її власника (контрагента) або відповідну посадову особу, та виконати дії, визначені власником комерційної таємниці.

Стаття 15. Правова охорона  комерційної таємниці  після припинення трудових відносин

1. При закінченні або розірванні трудового договору з працівником власник комерційної таємниці (контрагент) має право вжити заходи з метою збереження секретності комерційної таємниці цим працівником після припинення трудових відносин, зокрема:
1) попередити працівника у письмовій формі про обов‘язок  нерозголошення комерційної таємниці після припинення трудових відносин;
2) укласти відповідний договір, якщо умови щодо збереження секретності після припинення трудових відносин не задовольняють власника комерційної таємниці (контрагента) або не були передбачені у трудовому договорі;
3) виконати інші дії, адекватні за даних обставин, які не суперечать законодавству. 

2. Працівник після припинення трудових відносин зобов’язаний:

1) повернути власнику комерційної таємниці (контрагенту)  усі матеріальні носії, що містять комерційну таємницю, що використовувалися працівником під час виконання трудових обов’язків;
2) зберігати секретність комерційної таємниці протягом всього строку чинності права інтелектуальної власності на комерційну таємницю,  якщо  інше не встановлено договором.

Стаття 16. Правова охорона комерційної таємниці, створеної працівником під час виконання ним трудових обов’язків. 

1. Майнові права інтелектуальної власності  на комерційну таємницю, створену працівником у зв’язку з виконанням ним трудового договору належить роботодавцю та працівнику спільно, якщо інше не встановлено договором між ними. 

2. Комерційна таємниця  вважається створеною працівником у зв’язку з виконанням трудового договору, якщо її створено під час виконання трудових обов’язків згідно з трудовим договором або за дорученням роботодавця та (або) з використанням досвіду, виробничих знань, устаткування, коштів роботодавця.

3. Працівник має повідомити роботодавця у письмовій формі про факт створення ним та зміст інформації, що може бути комерційною таємницею.

4.  В разі визнання створеної працівником інформації комерційною таємницею роботодавець має встановити щодо неї режим  відповідно до статті 12 цього Закону.

5. Працівник, що створив комерційну таємницю, має право на отримання справедливої винагороди, яка відповідає її економічній цінності. Спори щодо умов одержання та розміру винагороди вирішуються у судовому порядку.

РОЗДІЛ VІ
ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВ НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ 
Стаття 17. Право на використання комерційної таємниці  
1. Власник комерційної таємниці, у тому числі ноу-хау, може використовувати її на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб.
2. Використання комерційної таємниці, у тому числі ноу-хау, іншою особою здійснюється з дозволу її власника, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Законом.
 
Стаття 18. Передача майнових прав на комерційну таємницю  
1. Власник комерційної таємниці, у тому числі ноу-хау, може передати будь-якій особі права на неї на підставі положень Цивільного кодексу України.
2. Умови передання прав на комерційну таємницю, в тому числі на ноу-хау, визначаються договором, який укладається  у письмовій формі.
3. Права на комерційну таємницю, в тому числі на ноу-хау, що належать фізичній особі, можуть переходити у спадок у встановленому законодавством порядку.
4. В разі припинення юридичної особи права на комерційну таємницю, в тому числі на ноу-хау, переходять до її правонаступника у встановленому законодавством порядку.

Стаття 19. Надання дозволу на використання комерційної таємниці 
1. Особа, яка має виключне право дозволяти використання комерційної таємниці, в тому числі ноу-хау, може надати іншій особі дозвіл (ліцензію) на її використання на підставі положень Цивільного кодексу України.
2. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання комерційної таємниці, в тому числі ноу-хау, визначаються ліцензійним або іншим цивільно-правовим договором, що укладається у письмовій формі та має містити такі умови:
способи використання комерційної таємниці, в тому числі ноу-хау;
порядок виплати винагороди за надання дозволу на використання комерційної таємниці, в тому числі ноу-хау;
обов’язки сторін по встановленню та дотриманню заходів щодо допуску до комерційної таємниці, режиму комерційної таємниці, збереження секретності ноу-хау;
обов’язок контрагента по відшкодуванню збитків при розголошенні  комерційної таємниці, в тому числі ноу-хау, при порушенні умов договору;
строк та територію дії договору.

3. Ліцензійний або цивільно-правовий договір про надання дозволу (видачі ліцензії) на використання комерційної таємниці, в тому числі ноу-хау, укладається на строк, встановлений договором, який обмежується строком чинності прав на комерційну таємницю або ноу-хау.

4. Комерційна таємниця, в тому числі ноу-хау, може бути предметом інших правочинів, які не суперечать законодавству України. 

РОЗДІЛ VIІ
ПРАВА ТА ОБОВ‘ЯЗКИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ, ОРГАНІВ ВЛАДИ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЩОДО ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ КОМЕРЦІЙНОЇ ТАЄМНИЦІ

Стаття 20. Права органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування

1. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень мають право доступу до комерційної таємниці особи у випадках і порядку, передбачених цим та іншими законами України.
2. В разі відмови особи у наданні доступу до  комерційної таємниці,  зазначені у частині 1 статті 20 цього Закону органи  мають право отримати таку комерційну таємницю за рішенням суду.
3. У випадку, якщо інформація, що віднесена у встановленому порядку до комерційної таємниці, підпадає під  перелік відомостей, віднесених до державної таємниці, або її розголошення створює загрозу для національної безпеки, відповідні органи державної влади України мають право прийняти рішення про віднесення цієї інформації до державної таємниці в порядку, передбаченому законодавством України про державну таємницю.

В цьому випадку збитки, спричинені власникові комерційної таємниці, мають бути відшкодовані державою.

Стаття 21. Примусове обмеження прав на комерційну таємницю.
1. З метою забезпечення здоров‘я населення, екологічної безпеки  та інших інтересів суспільства Кабінет Міністрів України, виходячи з конкретних обставин, може дозволити використання комерційної таємниці визначеній ним особі без згоди власника прав на неї в разі його безпідставної відмови у видачі дозволу на таке використання.
2. У  випадку, передбаченому у частиною 1  статті 21, власнику комерційної таємниці  сплачується адекватна компенсація відповідно до її економічної цінності. 
3. Рішення Кабінету Міністрів України про надання  дозволу на використання  комерційної таємниці без згоди власника прав на неї, порядок його надання, розмір компенсації,  інші умови можуть бути оскаржені в судовому порядку.

       
Стаття 22. Обов‘язки органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування
1. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування  зобов’язані охороняти  комерційну таємницю яка стала їм відома у силу виконання службових обов‘язків, у відповідності з цим та іншими законами України.
2. Органи державної влади зобов‘язані охороняти інформацію, яка є комерційною таємницею, конфіденційні дані випробувань або інші дані, отримання яких потребує значних зусиль,  що надаються їм іншими особами з метою отримання  встановленого законом дозволу на діяльність, пов‘язану з фармацевтичними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки.
3. У випадку порушення секретності інформації, що становить комерційну таємницю, посадовими особами та іншими представниками органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування вони несуть відповідальність згідно з законодавством України.

РОЗДІЛ VІІІ
ЗАХИСТ ПРАВ НА КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ
Стаття 23. Порушення прав на комерційну таємницю
1. Порушенням прав на комерційну таємницю є неправомірне збирання, розголошення, схилення до розголошення, неправомірне використання комерційної таємниці, а також  вчинення інших  дій, що завдали, або могли завдати шкоди власнику комерційної таємниці.
2. Не є порушенням прав на комерційну таємницю самостійне отримання інформації іншою особою в результаті проведення нею власних досліджень, систематичних спостережень та збору відомостей, включаючи застосування  «зворотного інжинірінгу».

Стаття 24. Відповідальність за порушення прав на комерційну таємницю
1. Порушення прав на комерційну таємницю, в тому числі невизнання цього права або його оспорювання тягне за собою адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність згідно з  законодавством України.
2. На вимогу власника комерційної таємниці таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов‘язаний відшкодувати заподіяні збитки.
3. Особа, яка використала інформацію, що становить комерційну таємницю, але не мала достатніх підстав вважати використання такої інформації незаконним, у тому числі одержала доступ до неї в результаті випадковості або помилки, не може бути притягнутою до відповідальності. На вимогу власника комерційної таємниці така особа зобов’язана вжити заходів по охороні комерційної таємниці. При відмові такої особи вжити відповідних заходів власник   комерційної таємниці має право вимагати захисту своїх прав та інтересів у судовому порядку.
4. Невиконання власником комерційної таємниці законних вимог уповноважених представників органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання їм відомостей, визначених у частині 1 статті 9 цього Закону, а також перешкоджання отриманню такої інформації, тягне за собою відповідальність згідно з законодавством  України.
5. У випадку, якщо незаконне встановлення режиму комерційної таємниці спричинило збитки чи заподіяло шкоди іншим особам, власник комерційної таємниці несе відповідальність згідно з законодавством України.

Стаття 25. Захист прав на комерційну таємницю судом 
1. Захист прав на комерційну таємницю здійснюється у судовому та іншому встановленому законодавством порядку.
2. Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого  права на комерційну таємницю відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
3. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у зв‘язку із застосуванням цього Закону.
4. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема,  про:
визнання інформації комерційною таємницею;
встановлення факту порушення прав на комерційну таємницю;
застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню прав на комерційну таємницю та збереження відповідних доказів;
припинення дій, що ведуть до порушення режиму комерційної таємниці;
застосування разового грошового стягнення або відшкодування збитків, що були спричинені порушенням прав на  комерційну таємницю;
стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення прав на комерційну таємницю;
прийняття інших передбачених законодавством заходів, що забезпечать захист або відновлення порушених прав та інтересів  власника комерційної таємниці.

Стаття 26. Збереження комерційної таємниці у судовому засіданні
1. Суд ухвалою може оголосити судове засідання або його частину закритими з метою   недопущення розголошення комерційної таємниці.
2. Розгляд справи в закритому судовому засіданні проводиться з додержанням усіх правил судочинства. Під час розгляду справи у закритому судовому засіданні мають право бути присутні особи, які беруть участь у справі, а у разі необхідності свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі.
3. Якщо під час закритого судового засідання буде встановлено, що доступ до інформації обмежено з порушенням закону, суд постановляє ухвалу про її дослідження у відкритому судовому засіданні.
4. Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, прилюдно оголошується лише резолютивна частина рішення.

РОЗДІЛ ІХ
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону:
підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України  у зв‘язку з прийняттям цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
прийняти нормативно-правові акти, що випливають із цього Закону;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
3. До приведення чинних нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. 

Президент України      В. Ющенко
м. Київ, ……………….                     

      № ……………………….